Get Adobe Flash player

Загальні відомості про Берегівський район   
Площа - 802 кв.км
Межує з Угорщиною (є митні переходи Косино, Лужанка, Дзвінкове)
43 населених пунктів - 1 місто, 22 великих сіл
Густота населення - 104,6 тис.чол. на 1 кв.км
Населення - 83,7 тис.чол. (міське населення - 32,2 тис., сільське - 51,5 тис.)
Центр - місто Берегово (29,2 тис.чол.)
44 761 га - с/г земель, 2 979 га - сади і виноградники Центральні органи адміністративного управління району знаходяться у місті Берегово (30 тис.чол.), назва міста походить від слов'янської назви "місце на березі-суші".

Загалом на території району проживають представники близько 76 рiзних нацiональностей, серед яких виразно представлені угорці (домінуюча національність у районі), українці, росіяни, роми, євреї.

Переважну більшість території району займає низовина, а найвищою точкою Берегівщини є вершина поблизу Берегова, що підіймається на 250 метрів. Значну роль у формуванні рельєфу відіграє річка Боржава та численні канали.

Берегівщина межує з Угорщиною. В районі представлена прикордонна інфраструктура - міжнародними, міждержавними автомобільними переходами Гетень, Астей, Косонь, Горонглаб, Лужанка та залізничним переходом Соловка.

На території сучасної Берегівщини ще не так давно знаходилося величезне болото з досить страшнуватою назвою Чорний Мочар. Через недосконалість техніки його довгий час не могли пристосувати до потреб сільського господарства, але вже у 1878 році почалося інтенсивне осушення Чорного Мочара, що займав тоді 14 тисяч гектарів. Одним із його залишків тепер є Дідовське озеро, яке утворилося на місці колишнього болота та кар'єра. Саме про цю водойму місцеве населення зберігає чи не найтаємничішу істрію, яка переходить з вуст у вуста. Як стверджують старожили, в озері водиться величезний чорний змій, який має довгу шию та товстий тулуб. Часто під час нічних купань в озері пропадають люди, яких потім ніхто не знаходить. Кажуть що це його робота. Можливо ця історична розповідь ще чекає на своїх дослідників, і чи не має "чорний змій" з озера Дідово якісь родинні відносини з чудовиськом із шотландського озера Лох-Несс.

Наука геологія довела, що майже під усією територією Берегівського району хлюпоче термальне море, температура якого при виході на поверхню складає від +18 до +80 градусів, а глибина, на якій воно знаходиться, не така вже й велика - 800 метрів. Не даремно у місті Берегово та селі Косино її вже використовують у лікувальних та профілактичних цілях. Можливо з часом цю воду можна буде використовувати для обігрівання житла та для створення мережі розважальних аквапарків на усій території району.

Як ствержує легенда, саме на території Берегівщини, яка тоді була покрита лісами, знаходилися великі мисливські угіддя угорських правителів. Саме сюди любив ходити на полювання улюблений син першого угорського короля Іштвана І Святого - князь Імре. Батько вже готувався передати йому свою важку ношу управління великою державою, коли раптом сталася трагедія під час полювання у лісах Берегівщини: на хороброго Імре напав розлючений кабан, якого щойно поранили мисливці. Сутичка закінчилася смертю претендента на корону. Після смерті королевича йому присвоїли титул "правителя Руських земель".

На Берегівщині представлено майже всі європейські архітектурні стилі: від пізньовізантійського, романського, готичного, трохи ренесансного, бароко, класичного, романтичного і до стилів кінця ХІХ-початку ХХ ст. - сецесіону, еклектики, функціоналізму, конструктивізму. Саме в епоху середньовіччя, коли панували готика і бароко, тут з'явилися важкі кам'яні масивні церкви, що символізували силу релігії. Характерними рисами їх є вертикальність композиції, поєднання в архітектурі релігійності з любов'ю до життя, більш короткий поперечний неф, стрільчаті вікна, досить складна каркасна система опор. Древні храми знаходяться у Кiдьоші, Берегові, Бобові, Чепі, Гетені, Четові, Мужiєві, Варієві, Бене.

У Берегівському районі знаходяться середньовічні замки у селі Квасово, Варієво, та палац родини Бетлені у місті Берегово.

Руїни Квасівського замку - це типовий рицарський замок. Фортеця контролювала сухопутний "соляний" шлях і вихід із Боржавської долини. У ХVІст. власник замку Павло Мотузнаї неодноразово грабував місцевих селян і феодалів. У результаті цього угорський дворянський сейм у 1564 р. постановив зруйнувати замок, а майно власника конфіскувати на користь держави.

Залишки Боржавського замку. За твердженням Аноніма, до приходу угорців на місці с.Варієво тут стояв дерев'яний замок Боршо, в якому жили підлеглі болгарського князя Салана. У 903 р. після триденної облоги ним оволоділи угорські племена. Пізніше на місці дерев'яної фортеці була збудована кам'яна фортеця, яка знаходилась у королівській власті. Після татаро-монгольської навали на Західну Європу у 1241-1243 рр. фортеця почала занепадати. Під час турецьких нападів на Закарпаття у 1566 р. він був повністю зруйнований.

Флора і фауна: бузок угорський, живокіст серцевидний, волошка Кочі, королиця довголиста, чебрець гарний, фітеума чотиричленна, гвоздика скупчена, підмареник закарпатський.

Особливо поширені на Берегівщині: кріт, ласка, тхір, заєць, білка, ондатра, серед птахів слід назвати фазана, перепела, горлицю, голуба, лиску, деркача, чайку, вальдшнепа, дятла, сову, лелеку, дику качку, чаплю. З плазунів тут поширені степова черепаха, ящірки, вуж, веретільниця, гадюка звичайна. На Берегівщині знаходяться заказники Гать, де охороняються мурахи, та Атак, де зберігають черепах. 

Партнери

Банер